ПРЯ́ХА, и, жін. Те саме, що пряля. Добра пряха й на скіпку напряде (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 95); Кобзар ушкварив: «А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха..» (Тарас Шевченко, I, 1951, 140).

ПРЯ́ТАТИ, прячу, прячеш, недок., діал. Прибирати (у 1 знач.). Осипова стелила постіль і прятала в світлиці (Іван Франко, II, 1950, 290); У хаті підбілювали та прятали, чекалося на гостя (Василь Стефаник, II, 1953, 28).

ПРЯ́ТАННЯ, я, сер., діал. Дія за значенням прятати. Коли ж раз панотець наробив крику, що тим прятанням загирили [загубили] йому одно важне письмо з староства (Лесь Мартович, Тв., 1954, 233); Вечеря скінчилася. Які старші пастухи закурили люльки, сидять.. Молодші беруться до прятання (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 92).

ПРЯСТИСЯ, прядеться, недок.

1. Скручуватися на прядці, на веретені (про нитку, пряжу). Стара Маруся сідала прясти, Лукина брала веретено в руки, а мичка не прялась, нитка не вилася… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 360);  * Образно. І знічев’я Роберт задивився На роботу того павука, Він дививсь, як там прялась помалу Тая нитка тендітна, тонка (Леся Українка, I, 1951, 356); Дощ у смузі світла перед машинами прявся густою скісною стіною (Олесь Гончар, III, 1959, 182).

2. безос., розм. Удаватися кому-небудь (про прядіння). Чогось мені не прядеться, чогось мені нитка рветься (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 195); Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 119);  * Образно. Пробув в пущі одні сутки; Ба, щось не прядеться… Пробув другі піп удовий — Ба, вже й нитка рветься… (Степан Руданський, Співомовки.., 1957, 4).

ПРЯСТИ 1, пряду, прядеш, недок., перех. і без додатка. Скручуючи волокна коноплі, льону і т. ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу. — Там пряжу прядуть та тчуть, там — одежу всяку шиють (Панас Мирний, IV, 1955, 330); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка, II, 1951, 248); Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (Андрій Головко, II, 1957, 89);  * Образно. Присутність Жадана не давала влягтися розбурканим думкам, і вони продовжували прясти свою потаємну, ще в цеху розпочату, пряжу (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 140);
//  на що. Виготовляти пряжу для певної тканини. — Чи довго твоя небога ростиме та на хустки прястиме? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 88); Тут жінка забажа льону, щоб на сорочки прясти (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 9).
♦ На останню прясти — бути близьким до смерті. Дивиться [Губрій], аж його дочка поблідла, мов рутонька в’яла: зомліла, мов на останню пряде (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 465); Тонко (на тонку) прясти — хитрувати. — Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); До прикладу я хочу так сказати: — Де треба настрашить, там нічого в кутку, Як кажуть, прясти на тонку І теревені розпускати (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 127).

ПРЯСТИ 2, пряду, прядеш, недок., чим, розм. Ворушити, перебирати (ногами, лапами і т. ін.). Кінь його баский вже гривою пряде (Микола Бажан, Вибр., 1940, 41); Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 6); Он глянь — перекинувсь [жук], ногами пряде. Але якось виплив і став на тверде (Павло Тичина, III, 1947, 78); Злякані коні нервово пряли вухами, прислухаючись до вовчих голосів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 9).
♦ Прясти очима див. око 1.

ПРЯСЛО 1, а, сер. Металеве, глиняне, шиферне, скляне і т. ін. кільце, що надягається на веретено для надання йому ваги. У насипу кургану знаходилися фрагменти кераміки — кремінні відщепки та глиняні прясла (Археологія, II, 1948, 63); Наречений, чорнявий Мірчо, Веретенце скував Бояні, Дарував золоте їй прясло (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 175).

ПРЯСЛО 2, а, сер., діал. Частина огорожі.

ПРЯ́СЛИЦЕ див. прясельце.

ПРЯ́СЕЛЬЦЕ, ПРЯ́СЛИЦЕ, я, сер. Те саме, що прясло1. Знахідки глиняних пряселець цілком підтверджують, що прядіння «трипільців».. відбувалося за допомогою веретен (Археологія, II, 1948, 55); До раннього етапу трипільської культури належать знахідки примітивних пряслиць до веретен, зроблених з черепків глиняного посуду (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 62); Славився Вручий своїми пряслицями, бо ніде в іншому місці їх не виробляли (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 185).

ПРЯ́НОЩІ, ів, мн. Рослини, в коренях, листках чи плодах яких містяться ароматичні або пекучі на смак речовини, що використовуються як приправа до їжі. У південних районах півострова Індостан важливе значення мають плантації тютюну, кофе, какао, каучуконосів і прянощів, що йдуть на експорт: кориці, гвоздики, перцю (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 186);
//  Продукти рослинного походження, які додають у невеликих кількостях до харчових продуктів для надання їм приємного запаху і смаку. Смак страви визначається доброякісністю сировини, з якої її готують, способом готування і наявністю в ній приправ — смакових речовин і прянощів (Українські страви, 1957, 24); При солінні застосовують прянощі (ароматичні трави і приправи), які надають огіркам доброго смаку та запаху (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 253); З Туреччини, крім тютюну та шовків, ішли [на Січ].. кава, пахощі й прянощі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 400);  * Образно. Тут панночок на виданні багато, — Ті з титулом, і з посагом тамті, 6 й старші панії, які в житті Зросли шумливім, прянощами повнім (Максим Рильський, II, 1956, 24).

ПРЯ́НО. Присл. до пряний. Гостро й пряно пахтіли чорнобривці (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 133); Вона дуже любила ці прогулянки, виходила далеко в степ,.. де пряно пахне чебрець і ще якась невідома степова трава (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 250).