ПРЯ́НО. Присл. до пряний. Гостро й пряно пахтіли чорнобривці (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 133); Вона дуже любила ці прогулянки, виходила далеко в степ,.. де пряно пахне чебрець і ще якась невідома степова трава (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 250).
ПРЯНО
Тлумачення слова