ПРЯСТИСЯ, прядеться, недок.
1. Скручуватися на прядці, на веретені (про нитку, пряжу). Стара Маруся сідала прясти, Лукина брала веретено в руки, а мичка не прялась, нитка не вилася… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 360); * Образно. І знічев’я Роберт задивився На роботу того павука, Він дививсь, як там прялась помалу Тая нитка тендітна, тонка (Леся Українка, I, 1951, 356); Дощ у смузі світла перед машинами прявся густою скісною стіною (Олесь Гончар, III, 1959, 182).
2. безос., розм. Удаватися кому-небудь (про прядіння). Чогось мені не прядеться, чогось мені нитка рветься (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 195); Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 119); * Образно. Пробув в пущі одні сутки; Ба, щось не прядеться… Пробув другі піп удовий — Ба, вже й нитка рветься… (Степан Руданський, Співомовки.., 1957, 4).