Ї́ЖДЖЕНИЙ, а, е.

1. розм. Привчений до їзди. Їжджений кінь.

2. По якому багато їздили; уїжджений, наїжджений. Упереді [попереду] лежав шлях узенький, мало їжджений (Марко Вовчок, I, 1955, 323).

ЇЖИТИСЯ, їжуся, їжишся, недок.

1. Підійматися вгору; стовбурчитися. А жах чимраз сильніше хапав його за груди, волосся на голові їжилося (Іван Франко, IV, 1950, 337); Сива щетина їжиться дико на щоках [Джузеппе] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 414);  * Образно. Красиві Карпати влітку! Вони то м’яко кучерявляться листяним лісом, то їжаться темним частоколом ялин і смерек (Радянська Україна, 2.VIII 1961, 3).

2. Підіймати сторч шерсть, пір’я й т. ін.; настовбурчуватися (про тварин, птахів). Вся їхня розмова була схожа на зближення псів, які при зустрічі їжаться, вигинають спини (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 139).

3. перен., розм. Те саме, що бундючитися. — Чого воно їжиться? чого дметься, як шкур лат на жару? — думав собі хурман (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 116).

4. Те саме, що кулитися; щулитися. Дужчав мороз, у цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 257); На світанку випала роса, і він, їжачись, прокидається від холоду і вільгості (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 623).

ЇЖАЧИ́ХА, и, жін. Самка їжака. Ввечері до намету приходили по-дитячому довірливі маленькі їжачки в супроводі обережних їжачих (Літературна Україна, 29.IX 1967, 4).

ЇЖАЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до їжак 1—3. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 186); Але Калитка не квапився говорити. Нащось погладив долонею їжачка на голові, од чого той наїжачився іще більше (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 279); — Ваша робота? — прохрипів він, виставляючи.. свою квадратну, стрижену їжачком голову (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 389);  * У порівняннях. Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214).

ЇЖА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до їжак 1. Здивувавсь їжачий рід: — Є ж у світі Корнеплід! (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 86).

ЇЖА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм., рідко. Те саме, що їжитися 2, 3. У батька їжачаться вуса (Леонід Первомайський, II, 1958, 87);  * Образно. Всі поверхи готелю з низу й до верху їжачились кулеметами (Олесь Гончар, III, 1959, 248).

ЇЖАКУВА́ТО. Присл. до їжакуватий.

ЇЖАЧЕНЯ́, яти, сер. Маля їжака.

ЇЖАКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до їжак (у 1 знач.). Їжаковим салом треба мазати, так і погоїться (Словник Грінченка); Телятко брикало своїми тоненькими ногами, напружувало всі свої мускуленята, але що ж… Не мало воно пащі крокодила, левових пазурів, лисичої хитрості, голок їжакових (Гнат Хоткевич, I, 1966, 137).

ЇЖАКУВА́ТИЙ, а, е. Схожий на голки їжака; настовбурчений. Йоч, гладкий, червоний молдуван, з масними очима та їжакуватими обстриженими вусами, .. махнув зневажливо рукою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 274); Його вже й самого нестерпно турбувала рідка їжакувата борода і вуса, що стирчали в усі боки (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 32).