ЇЖАЧОК

ЇЖАЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до їжак 1—3. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 186); Але Калитка не квапився говорити. Нащось погладив долонею їжачка на голові, од чого той наїжачився іще більше (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 279); — Ваша робота? — прохрипів він, виставляючи.. свою квадратну, стрижену їжачком голову (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 389);  * У порівняннях. Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214).