ГО́Я, виг. Уживається як заспів на початку речення. Спав я нічку, спав я другу, Годі знести серцю тугу; Гоя коні, гоя сиві, Будьте ви ми [мені] хоч зичливі! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 162); — Гой, гоя, гоя! Новії покої Нумо лиш квітчати, Гостей сподіватись (Тарас Шевченко, II, 1953, 74).

ГОЦА́К, а, чол., розм. Те саме, що тропак. Усі чоботи свої пробив [Масляк], вибиваючи гоцака (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 242).

ГОФРУВА́ТИСЯ, ується, недок. Пас. до гофрувати.

ГОЦ, виг.

1. Те саме, що гоп 1. Не кажи гоц, поки не перескочиш (Номис, 1864, № 52).

2. діал. Водоспад. Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 331).

ГОФРУВА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням гофрувати. У техніці останнім часом усе більшого поширення набирає гофрування тонкостінних пластинок і оболонок (Вечірній Київ, 24.I 1966, 2).

2. Те, що є результатом цієї дії.

ГОФРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. Робити на чому-небудь ряди паралельних хвилястих складок, вигинів.

ГОФРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гофрувати. Потім він нахилився до нашого з Жабі чемодана і, витягти чорного серпанку сукню з буйною, щедро гофрованою спідничкою, розіп’яв її в руках (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 68);
//  у знач. прикм. Подобалось їй, що стіни клубу прикрашені плакатами і афішами, а на лампі під стелею — зеленкуватого кольору абажур з гофрованого паперу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 392); Наповнивши поливальницю, Грицько поспішив у низьке, вкрите гофрованим залізом приміщення (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 97).

ГОФРУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до гофрування (у 1 знач.). Гофрувальна машина.

ГОФРЕ́, невідм., сер. Те саме, що гофри. Вона калічила.. креп-сатин — на бантики, волани і нудне гофре (Іван Ле, Мої листи, 1945, 8).

ГО́ФРИ, ів, мн. Ряди паралельних хвилястих складок на чому-небудь. Чіткими гофрами виділявся прямий м’яз живота (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 173).