БОЯ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до боярин;
//  Належний бояринові, боярам. Поли боярського єдвабного кафтана розступалися на животі (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 98); Бере старший боярин боярські шапки і несе їх у хату (Словник Грінченка).

БОЯТИСЯ, боюся, боїшся, недок.

1. кого, чого. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь. Вовка бояться — в ліс не ходить (Номис, 1864, № 4230); Дарес довгенько дожидався, Мовчали всі, ніхто не йшов; З ним всякий битися боявся (Іван Котляревський, I, 1952, 93); — А вуйка свого я боявсь відмалу, Мов найстрашнішого з страшних звірів (Іван Франко, IX, 1952, 26); — Я на повнім ходу стрибав з поїзда, а деякі боялись (Олесь Гончар, I, 1954, 32).

2. чого. Побоюватися чогось; відчувати неспокій, турбуватися. Боюся сам себе спитати, чи се коли сподіється? (Тарас Шевченко, II, 1953, 48); Як я тебе добре знала! Найдужче ти боявся, щоб мене не розхвилювати (Юрій Яновський, I, 1958, 281). Не бійся; Не бійтеся (на початку речення) — не турбуйся, не турбуйтесь; будь спокійний, будьте спокійні. Не бійся, твоє не втече! (Іван Франко, IV, 1950, 9).

БОЯ́РСТВО, а, сер.

1. збірн., іст. Бояри. Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого егоїстичного боярства.. з нижчим, біднішим класом народу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39); Чи могли мирно жити Роман і велике боярство? Ні (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).

2. тільки одн., етн., заст. Звання боярина, обов’язки його на весіллі. Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 218).

БОЯ́РИНЯ, і, жін., іст. Жіночий рід до боярин 1. І намальовані боярині з дітьми були єдиними слухачами й свідками туги молодої дівчини (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 126).

БОЯ́РИШНЯ, і, жін., іст. Дочка боярина (в 1 знач.).

БОЯРИНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., етн., заст. Бути боярином (у 2 знач.).

БОЯ́РИН, а, чол.

1. іст. У Росії до Петра І — особа, що мала найвищий сан, звання серед службовців. Стоїть Хмельницький — України син, А поруч з ним боярин Бутурлін (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 172);
//  У Київській Русі — великий землевласник, що належав до князівського двору і входив до складу військової дружини князя. Бояри й воєводи.. поспішали до широких дверей княжого терема (Семен Скляренко, Святослав. 1959, 29).

2. етн., заст. Товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником весілля; шафер. Перед вечором прийшов молодий з боярами, свашками та світилками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 181); Дружками будемо тобі ми —..боярами Микунька і Юрко (Леся Українка, V, 1956, 346); Молодий і молода, дружки й бояри і поважні сусіди сиділи за столом (Олександр Довженко, I, 1958, 154).

БОЯ́ЗНЬ, і, жін. Почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким-, чим-небудь. Серце його занило-зав’яло: страх не страх, якась боязнь обняла його (Панас Мирний, IV, 1955, 61); З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 13).

БОЯ́Н, а, чол. поет., Співець, поет. Поетом-соловейком, народним бояном назвали гуцули Юрія Федьковича, талановитого виразника їх надій і сподівань (Літературна Україна, 12.VIII 1969, 3); Міцкевичу, північному бояну, Цей край думок навіяв океан, І ті думки нам передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (Петро Дорошко, Тобі народе.., 1959, 79); Складають нам пісні задумані бояни, ашуги дальніх гір і голубих степів (Володимир Сосюра, II, 1958, 80).

БОЯЗНИ́Й, а, е, рідко. Те саме, що боязкий. Боязна, як сарна.., Я не знала в матері смутної години (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 89).