БОЯ́ЗНЬ, і, жін. Почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким-, чим-небудь. Серце його занило-зав’яло: страх не страх, якась боязнь обняла його (Панас Мирний, IV, 1955, 61); З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 13).
БОЯЗНЬ
Тлумачення слова