БУРЖУ́ЙКА, и, жін., розм.
1. Жіночий рід до буржуй. — Буржуйка! — сказав з люттю в голосі столяр. — Хіба в неї совість чиста? Невинних людей посадила до в’язниці… (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 213).
2. Невелика залізна грубка. І згадаєм не ліжко, не хату, не сад, А старі бліндажі.., І обтесаний стіл.., І залізну «буржуйку» (Андрій Малишко, II, 1956, 142).