БУРЛА́ЦТВО, а, сер.
1. Збірн. до бурлака і бурлак; бурлаки. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики.., гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 19); До пізньої осені кипів Базавлук буйним і бучним життям низового бурлацтва (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 400).
2. Те саме, що бурлакування. — Остобісіло вже мені те бурлацтво, — сказала Марія і задумалась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 105).