БУРЛАК, а, чол., заст.
1. рідко. Те саме, що бурлака 1. У неділю багацький син На конику грає, — Бурлак бідний напас воли ..Та з плугом рушає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 549).
2. У дореволюційній Росії — робітник, що разом з іншими тягне линвою річкове судно вгору проти течії. Він.. показував мені, як ходять бурлаки в лямках (Максим Горький, Дитинство, 1947, 26); * У порівняннях. Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки баржу (Олесь Гончар, I, 1954, 73).