БУРЛАЦЬКИЙ

БУРЛА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бурлака і бурлак. Силу ж панів перебила Голота бурлацька, Та не хтіла в одно стати Старшина козацька (Українські народні думи.., 1955, 86); Художник працював, сидячи в самій сорочці навпроти вузького, заґратованого вікна. Підтяжки, мов бурлацькі лямки, оперізували йому плечі (Олесь Гончар, I, 1954, 245); Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство… ззаду визирала бурлацька, невольницька доля без ласки, без привіту, серед чужих, нерідних людей (Панас Мирний, IV, 1955, 36).