БУ́ФЕРНИЙ, а, е.
1. Прикм. до буфер 1. Він перевірив, чи добре закріплені буферні тарелі (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 51).
2. Який виконує роль буфера (в 2 знач.). Вони [галицькі націоналісти] із шкури лізли, щоб імперіалісти.. утворили із Західної України буферну державу проти більшовицької небезпеки зі Сходу (Петро Панч, В дорозі, 1959, 314).