БУ́ФЕР, а, чол.
1. Пристрій у вагона, паровоза, автомобіля та ін. для послаблення сили удару, поштовху. Десь спереду загудів паровоз, брязнули буфери, і здригнулися вагони (Андрій Головко, А. Гармаш, 1954, 24).
2. перен. Проміжна ланка, що послаблює зіткнення протилежних сил. Ідею самостійності [України] висуває дрібна буржуазія, з одного боку, як свого роду гарантії проти торжества пролетарської диктатури на Україні, з другого боку, у вигляді створення держави-буфера, яка перегороджує шлях проникненню ідей комунізму на Захід (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 124).