БРИ́ЛКА, и, жін. Зменш. до брила. [Пастух:] А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з’їхала з гори у діл принцеса (Леся Українка, II, 1951, 201); Чоботи журно дивились — на.. брилки землі, що зашерхли за ніч, од підошви одлипли (Павло Тичина, I, 1957, 246).
БРИЛКА
Тлумачення слова