БРИ́ЛА, и, жін. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам’яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Леся Українка, I, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 155).
БРИЛА
Тлумачення слова