БІЛИТИСЯ, білюся, білишся, недок.
1. Пас. до білити 1. Прихорошується [місто] до Першого травня. Фарбується, білиться, миється… (Остап Вишня, I, 1956, 345).
2. Ставати білим внаслідок дії сонця і води. За зеленими вербами, на траві білиться три шматки полотна (Нечуй-Левицький, I, 1956, 114); Він марив землею свого дитинства, тими лужками, на яких білились полотна і репались ноги (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 167).
3. Чисто вмиватися. Встала дівчина раненько, білилася біленько (Павло Чубинський, V, 1874, 1082);
// Покривати обличчя білилами. [Галя:] Наталя й Аделя мов побожеволіли: миються, біляться, малюються, зодягаються, чепуряться… (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 476).