БЕЗСОРО́МНО. Присл. до безсоромний. Дочка богомільних батьків, забувши давні звичаї й закон Магометів, скрізь безсоромно ходить з одкритим лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 142); Хто вона та жінка, що безсоромно приходила до її сина в узбецькій паранджі? (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 127); Ми не пустим на поріг — Торбохвата і хапугу, Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 250).
БЕЗСОРОМНО
Тлумачення слова