БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до безкрайній; безмежність. Його постать зникла — розтанула в зеленавій безкрайності місячного неба (Юрій Смолич, II, 1958, 117); Безкрайність і кінець прядуть єдину сталь, Бо світ скінченний, і безкраїй він же (Микола Бажан, I, 1946, 205).
БЕЗКРАЙНІСТЬ
Тлумачення слова