БЕЗКРА́ЙНІЙ, я, є. Те саме, що безкраїй. Безкрайні і дикі степи України (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 268); Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє (Степан Васильченко, II, 1959, 354); [Ольга:] Ми летимо в безкрайній Сибір, щоб повернути могутні ріки і одружити їх навіки з Волгою (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 25); В його [лісовому] безкрайньому шумі степовикам вчувався то шум ковили, то шум рідних.. узбереж (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 434).
БЕЗКРАЙНІЙ
Тлумачення слова