ЗЖОВТІЛИЙ

ЗЖОВТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зжовтіти; її у знач. прикм. А удома, в столі, був Шевченків «Кобзар», Весь зачитаний, давній, зжовтілий (Любов Забашта, Вибр., 1958, 185); Вже на городі качани капусти, У полі чорна скибами рілля, Все осінню до тебе промовля. Зжовтілих трав — і тих тепер не густо (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 197).