ЗЖОВКЛИЙ

ЗЖО́ВКЛИЙ, рідко ІЗЖО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зжовкнути, ізжовкнутн;
//  у знач. прикм. Він бачить нерухоме Петрове тіло, зжовкле обличчя і струмочок крові (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 151); Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле.. жито (Юрій Смолич, V, 194 7, 117).