ЗИМО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́. Стос. до зими (у 1 знач.). В довгі зимові вечори та вдосвіта в Джериній хаті палали тріски (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185); Ясно світило скупе зимове сонце і навіть трохи гріло (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 321);
// Признач. для зими, використовуваний узимку. Я не чула, щоб у Сімеїзі хто жив зимою, і, певне, се місце, як зимове помешкання, не дуже вигідне (Леся Українка, V, 1956, 246); Білява, зовсім юна, вона була зодягнена так, наче тільки оце повернулася з далекої дороги: в чоботях, в теплій зимовій хустці (Олесь Гончар, III, 1959, 319).
ЗИМОВИЙ
Тлумачення слова