ЗИМНИ́ЦЯ, і, жін.
1. розм. Дерево, на якому до пізньої осені висять плоди. Уберуть добрі люди з поля, хліб. Обтрусять у саду зимниці (Євген Гребінка, V, 1957, 321).
2. діал. Гарячка, пропасниця. — Чи ти промокла, чи простудилася? Чи тебе зимниця б’є, чи ти й зовсім хора? (Іван Франко, I, 1955, 91).