ЗИМА́, и, жін.
1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); * Образно. Десь кінь ірже печально й тонко… В душі отамана зима… (Володимир Сосюра, I, 1957, 416); * У порівняннях. Красунь я бачив неприступних, Холодних, чистих, як зима (Пушкін. Є. Онєгін. перекл. Рильського, 1949, 78).
♦ Скільки літ, скільки зим див. літо.
2. розм., рідко. Навчальний рік. [Варка:] А я було, господи, як люблю слухати, як ще Зінька брат Серьога вчив читати. Шкода, що тільки одну зиму вчив (Марко Кропивницький, II, 1958, 225); — Я тільки дві зими до школи ходив (Олесь Гончар, III, 1959, 33).