ЗИК, у, чол., розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас. Мов розв’язався мішок із гамором: крик, зик, пискотня… (Степан Васильченко, II, 1959, 137); Було ми, дітвора, на печі, або так, заходимось пустувати, — зик такий сколотимо, що хоть із хати тікай (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 61); Пронеслись над лісом 3 зиком журавлі (Павло Грабовський, I, 1959, 218).
ЗИК
Тлумачення слова