ЗИ́ЧНО. Присл. до зичний. — Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? .. — Пані! Пані! — Громада зично загула (Тарас Шевченко, II, 1963, 248); Нам треба голосу Тараса. Зично щоб прозвучать про наш могутній день (Павло Тичина, II, 1957, 35); Ледве встиг він договорити, як усі загукали зично: «Добре, добре!» — і засурмили в сурми (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 271).
ЗИЧНО
Тлумачення слова