ЗВИ́ТОК, тка, чол., діал. Сувій. Дівчатко заперечило головою, але дві грубі сльози упало на звиток паперу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 15); Сікопулос витягнув з-за пазухи запечатаний звиток пергаменту (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 223);
// Пакунок, згорток. Половина їх мала через плечі торби, під руками звитки, на собі всю свою одіж (Іван Франко, V, 1951, 415).
ЗВИТОК
Тлумачення слова