ЗВИТЯ́ЖНО, уроч. Присл. до звитяжний 1. Грім двобою рокотом могутнім відгримів звитяжно над Дніпром (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 213); Турбаївські козаки були зразковими воїнами, брали участь у багатьох походах на турків, звитяжно стояли за рідну землю (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 192).
ЗВИТЯЖНО
Тлумачення слова