ЗВИШ, прийм. з род. і знах. в., діал. Зверх (див. зверх 2 2—4). Минуло звиш п’ятнадцять літ від того часу (Іван Франко, IV, 1950, 300); І льон хай буде звиш коліна, повище пояса трава (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 17); Викрадав [Славко] гроші від батька й сам купував ті пачки [тютюну], що виходили йому на звиш купованих матір’ю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 245).
ЗВИШ
Тлумачення слова