ЗВИСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до звисати. У неї [людини] опущена голова з сивим, звисаючим донизу волоссям (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 162); Баба підносить своє подовгасте, звисаюче і набрескле лице (Марко Черемшина, Тв., 1960, 162); Перше, що впало Самійлові в око, були звисаючі з стелі великі кам’яні брили, вкриті каламутними краплями роси (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 341); Обрамлена густими, звисаючими над самим берегом деревами, котить вона [Десна] свої могутні хвилі (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 8).
ЗВИСАЮЧИЙ
Тлумачення слова