ЗВИ́ННІСТЬ, ності, жін., діал. Властивість за значенням звинний. Де-не-де хвацько підскакувала срібна рибка, немов чванилася своєю звинністю (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 38); Він собі на у мі, скрізь свого досягне хитрощами, звинністю або й просто напосідливістю (Леся Українка, IV, 1954, 220).
ЗВИННІСТЬ
Тлумачення слова