ЗВИ́НЕНИЙ, ЗВИ́НУТИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до звинути. Коло комина він у досвітнім сутінку побачив коминарську мітлу на довгім тростиновім держаку, звиненім у колесо (Іван Франко, II, 1950, 258); А в поручника помітно тремтіла рука, якою він урочисто подає звинутий руркою козачий лист (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 257).
ЗВИНЕНИЙ
Тлумачення слова