ЗВИЧАЙНІСТЬ

ЗВИЧА́ЙНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до звичайний. Почуття звичайності спливало геть. На посадку пішов Валерій із великими змінами в душі й серці (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 103); В найбуденнішій звичайності справ, розмов, жартів вона завжди могла розпізнати ту мрію, яка привела її сюди, до інженера Коваля (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 194); — Словом, ви не романтик? — Люблю, грішник, звичайність. У кожній підкресленій незвичайності я бачу щось фальшиве… позолочене… (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 6); Боярська служба.. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (Іван Франко, VI, 1951, 11); Терлецька питала в Балабухи про його батька й матір, так собі, для звичайності (Нечуй-Левицький, III, 1956, 43).