ЗВИЧАЙНЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить звичайний (у 1, 2, 4 знач.). — Чи вже ж пак тобі великий пан і драненький писарець — усе одно? До одних треба бути, звичайно, привітним та звичайненьким, а до других — так собі… (Нечуй-Левицький, I, 1956, 166).
ЗВИЧАЙНЕНЬКИЙ
Тлумачення слова