ЗВУКОНЕПРОНИКНИ́Й, а, е.
1. Який не пропускає звуків і шумів. На основі склопластиків виготовляють кузови машин, корпуси катерів, звуконепроникні плити, покрівлю, труби (Радянська Україна, 18.II 1964, 2).
2. Ізольований від звуків, шумів. Радянські космонавти проходять спеціальне тренування в умовах ізоляції у звуконепроникних камерах (Наука і життя, 7, 1961, 15).