ЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, жін.
1. Якість за знач. звучний 1, 2. Найбільшу звучність мають у мові голосні (Художнє читання.., 1955, 35).
2. перен. Популярність, славнозвісність. У розміщенні картин, що їх покійний Аркадій, видно, скуповував не так заради змісту, як звучності імен їх авторів, була вишуканість (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 314).