ЗВОРОХО́БЛЕНИЙ, ЗВОРУХО́БЛЕНИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зворохобити, зворухобити. Потік, зворохоблений раптовим дощем, шалів (Ольга Кобилянська, III, 1956, 252).
2. у знач. прикм. Розхвильований. Голодні, зворохоблені лави [людей], повні розпуки й зневір’я, ринуть на багатих, на тих, що то мають ґрунта [ґрунти] необмежені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 118).