ЗВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Який звітрився (у 1 знач.). Все дивувало в глибині поліських древлянських нетрів: і гнилий звітрений камінь, на якому виростали соснові бори, і мармурове родовище (Михайло Стельмах, II, 1962, 55); Цвіте подорожник, прибитий дощами на звітреній кручі (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 57).
ЗВІТРЕНИЙ
Тлумачення слова