ЗВІШЕНИЙ

ЗВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звісити. Він ішов, ..притискаючи до правого боку звішений на лікті свій важкий керманицький топір (Іван Франко, IV, 1950, 420); Чуючи приплив веселої сили, нарочито звішеними ногами торкався [хлопець] шини і спиць заднього колеса, відбиваючи на них рисковані такти (Михайло Стельмах, II, 1962, 177); Підвелася [Мелашка] з колін, але голову тримала низько звішеною на груди (Іван Ле, Наливайко, 1957, 351).