ЗВІРИНКА

ЗВІРИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до звірина. Дівчинка постукала по стовбуру, білка зацікавлено глянула вниз. І зненацька звіринка наче прикипіла до гілки (Олесь Донченко, IV, 1957, 262); Чув [Євген] від людей, що мурашнище — найкраще місце для зберігання несолодких харчів — жодна звіринка не посміє наблизитись до кусючих вартових (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 238).