ЗВІРИНЕЦЬ

ЗВІРИ́НЕЦЬ, нця, чол. Спеціально обладпане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають різних звірів для показу. — Двадцять чотири [тигри] живцем піймав [Глушака] для звіринців. Усього бувало в житті (Олександр Довженко, I, 1958, 101);
//  збірн. Клітки з різними звірами для показу. Після обіду мама раптом оголосила, що до міста приїхав звіринець з мавпами, леопардами і ведмедями (Юрій Смолич, II, 1958, 102); [Лука:] У нашому селі почував мандрівний звіринець (Ярослав Галан, I, 1960, 458);  * У порівняннях. Кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 434).