ЗВІ́РСТВО, а, сер.
1. Крайня жорстокість, лютість. Де ж це може бути, щоби чоловік допускався такого звірства й так зневажав свого ж брата (Лесь Мартович, Тв., 1954, 57); Це були раби Власта із західного пограниччя, з-за Сяну, парубки, відомі своєю дикістю та звірством у всій околиці (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 29).
2. перев. мн. Надзвичайно жорстокі дії, прийоми. З перших днів війни радянські письменники стали свідками жахливих звірств, що їх чинили фашистські головорізи (Історія української літератури, II, 1956, 246); Вона [Салтикова] вигадувала для катованих найбільш витончені звірства: рвала розжареними щипцями вуха, примушувала стояти босоніж на морозі тощо (Історія СРСР, II, 1957, 60).