ЗВІРКУВА́ТИЙ, а, е. Схожий чимось на звірка. Уважно, настороженими очима, вони [хлопчаки] стежать за голубами і їхнім неласкавим, насупленим, мовби навіть звіркуватим господарем (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 229);
// Такий, як у звірка (звичайно про вираз очей). Хлопчик пропхнувся між батьками, поклав руки на материну й батькову долоні, не зводячи з мене звіркуватих оченят (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 38).
ЗВІРКУВАТИЙ
Тлумачення слова