ЗВІРЮ́ЧКА, и, жін. Зменш. до звірюка 1. Улянка побачила, як з-під дубового листя обережно визирнула миша. Вона понюхала повітря, блиснули на мить дві намистинки її оченят, і звірючка сховалась (Олесь Донченко, IV, 1957, 52); * Образно. І ця дівчина — та ж сама звірючка, вихована людьми… (Олесь Донченко, III, 1956, 39).
ЗВІРЮЧКА
Тлумачення слова