ЗВІРЯТКО

ЗВІРЯ́ТКО, а, сер. Зменш.-пестл. до звір 1 1;
//  Взагалі маленька тварина. Головна функція хвоста — бути стерном і балансом під час карколомних стрибків вивірки.. Він допомагає звіряткові підтримувати рівновагу (Наука і життя, 7, 1965, 57); [1 дитина:] Були у полі, Та ниви голі, Ні колосочка, Ані зернятка: Все позбирали Птахи, звірятка (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 437);  * Образно. Турецький купець на алжірськім базарі недорого дав за звірятко худе. І ти став рабом… (Микола Бажан, Роки, 1957, 278);  * У порівняннях. Гавриш похмуро слухав Чемерицю і, мов застукане звірятко, неспокійно водив очима по кімнаті (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 337); Батько вплів у бороду правицю, вона темним звірятком заворушилась на сивині (Михайло Стельмах, II, 1962, 30).