ЗВІНЧАНИЙ

ЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звінчати. Хоч заручена, аби не звінчана (Номис, 1864, № 8984);
//  звінчано, безос. прасудк. сл. У Чорному Яру либонь їх [Йосипа з Параскою] звінчано (Панас Мирний, IV, 1955, 40).