ЗВІДКИСЬ, присл.
1. З якогось, точно не відомого місця, з якоїсь місцевості. Вечорами приходила з сусідньої дачі кучерява курсистка, заслана звідкись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 219); Монотонний, одноманітний свист долітав звідкись згори (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 66);
// З якогось боку. Лісова берізка легесенько звідкись запахла (Марко Вовчок, I, 1955, 321); Очі в нього сумні, а голова втягнута в плечі — вона в нього завжди так трохи втягнута і ніби жде звідкись удару (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 91).
2. З якогось, точно не відомого джерела. [Аврелія:] Мама говорила, що незабаром припадуть їй гроші чималі звідкись (Леся Українка, III, 1952, 284); Антанас звідкись дізнався, що рештки розбитої банди Саленка вийшли з барських лісів на з’єднання з Гальчевським (Михайло Стельмах, II, 1962, 191).
3. З якоїсь, точно не відомої причини; чомусь. Сперечаємося, пригадуємо, що де вичитали, часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466).