ЗВЕСЕЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗВЕСЕЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. тільки док. Стати веселим; розвеселитися. А поганий Конецьпольський Дуже звеселився; Зібрав шляхту всю докупи, Та й ну частовати [частувати] (Тарас Шевченко, I, 1951, 65); Я послухаю, ставши в сторонці, Звеселюсь, засумую бува. Щира пісне, звивайся до сонця (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 89);
// Відчути радість; зрадіти. — Чую, всі ви звеселились, радістю ж і я живу! (Павло Тичина, II, 1957, 293); Цар з походу повернувся, — Ледве ворога позбувся, Був від того лютий він, — А дізнавсь, що в нього син, Засміявся, звеселився (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 89);
// Пожвавішати, збадьоритися. Натомлена, замучена людина — і та під ласкавим поглядом весняного сонечка звеселилася (Любов Яновська, I, 1959, 31); — Чого ти рипиш? — не витримав-таки й гнівно кинув батько. Але мати на це не розгнівалася, і ніби навіть трохи звеселилася (Григорій Епік, Тв., 1958, 389).
2. тільки недок. Весело проводити час, розважатися, веселитися. Горпина слухає, не спиняє [невістку], бо на те господь і свято дав, щоб люди молилися, а після молитви й звеселялися (Любов Яновська, I, 1959, 336); — Радіти треба всьому дому. Співати й звеселятися, Іване Володимировичу (Олександр Довженко, I, 1958, 413).
3. тільки 3 ос. Оздоблюватися, прикрашатися. Коли пагорби й балки зовсім потемніють — все небо звеселиться грайливими вогнями заводів (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 104).