ЗВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який звеселів, став веселим. Мухтаров спинився і мовчки вирядив очима за двері звеселілого інженера (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 177); Грав джаз-оркестр.. Цокали об порожні склянки, підкликаючи офіціанток, звеселілі компанії молодих людей (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 196); * Образно. Над звеселілими нивами вже снувало невгомонне жайворіння свої пісні (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 211);
// Який виражає веселість. Яремчук відійшов від столу, окинув звеселілим поглядом людей (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 306); Він окинув поглядом звеселілі обличчя хлопців і подобрішав (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 15).
ЗВЕСЕЛІЛИЙ
Тлумачення слова